Особливі діти - поруч

На вулицях та дитячих майданчиках, у крамницях та дитячих садочках, у школах та установах позашкільної освіти – скрізь зустрічаємо «особливих» дітей. На таких дітей відразу звертають увагу і діти, й дорослі, бо: дехто з них пересувається на візку, долаючи шлях до школи, інші – радіють без причини та посміхаються частіше і привітніше, ніж їхні ровесники, або, навпаки – замкнуті та зовсім не спілкуються з оточуючими. Термін «діти з особливими потребами» набув широкого вжитку з часу публікації 10 червня 1994 року Саламанської декларації , в якій зазначається, що: • «кожна дитина має унікальні особливості, інтереси, здібності та навчальні потреби; • варто розробляти систему освіти та впроваджувати освітні програми таким чином, щоб брати до уваги широке різноманіття цих характеристик та потреб; • особи, які мають особливі освітні потреби, повинні мати доступ до навчання у звичайних школах, які зобов’язані створити їм умови на основі педагогічних методів, орієнтованих перш за все на дітей з метою задоволення цих потреб…» Отже, коли ми говоримо про особливості дитини, ми маємо на увазі дитину з певними особливостями, які притаманні лише їй. Адже особливість – це відмінність, несхожість, неповторність, індивідуальність, унікальність. Мультфільм «Тамара» – це зворушлива історія про позбавлену слуху і здатності говорити дівчинку на ім’я Тамара. Вона має відчуття ритму, любить танцювати і мріє стати балериною. Сподіваємося, дитяча мрія Тамари здійсниться, адже дівчинка – дуже наполеглива у своїх намаганнях і окрилена підтримкою мами.