Про дитячу самостійність

Дитяча самостійність – це якість, яка формується в результаті природного процесу розвитку дитини. У певний період, сприятливий (сензитивний) для розвитку тих чи інших психічних функцій дитина починає робити сама те, чого раніше не могла робити без сторонньої допомоги: тримати голову, стояти, бігати, бавитися з однолітками, їздити на велосипеді. Основним завданням батьків на цьому етапі розвитку є ненав’язливе сприяння дитині у процесі її переходу на новий рівень розвитку. Звичайно, простіше самому одягнути дитину, застелити її постіль, зав’язати шнурівки, аніж чекати, поки вона зробить це сама і гаяти час. Але..! дитина сама повинна зрозуміти алгоритм виконання дій, вона повинна усвідомити, що навколо є багато речей, які вона здатна виконати самостійно і якісно. Любі батьки, частіше зважайте на думки та бажання своїх дітей. *** Швидко встань і одягнися! Швидко снідай, не барися! Швидко руки мий і шию! Швидко, бо сама помию! Швидко, тато нас чекає! Швидко, наш трамвай тікає! Швидко забігай до класу! Швидко, бо немає часу! І весь час немає часу... А я хочу САМОСТІЙНО по калюжі йти спокійно, їсти бублик півгодини і дивитись на машини, і на дощик, і на хмарку, на кота і на канарку. Довго хлюпатись у ванні, бумкати на барабані, пасочки ліпити з глини, і не бігти щохвилини. Зрозумійте, це – важливо: хочу жити НЕ-КВАП-ЛИ-ВО! (Данута Вавілов, переклад з польської Ірини Кононенко)