Про поширені вислови батьків, які можуть зашкодити дітям (ч.3)

Сімейні психологи Катерина Гольцберг та Світлана Шумська на сторінках Інтернет-видання «Українська правда» обговорили найбільш поширені батьківські вислови та пояснили їхній вплив на дитячу психіку. Фраза «Ти знаєш, як ці гроші важко даються» безпосередньо пов’язана із розподілом сімейного бюджету та фінансовою грамотністю. У дитини немає таких знань, тому вона не може оцінити можливостей та витрат сімейного бюджету. Часто батьки балують своїх дітей подарунками, виконують всі їхні забаганки, компенсуючи у такий спосіб свою відсутність у їхньому емоційному житті та дорослішанні. Коли ж у дитини з’являються нові потреби, які вимагають від батьків ще більше коштів, вона дійсно не може усвідомити, чому вони відмовляють їй у їхньому задоволенні. Адже дитині ніхто не пояснив, що існує певний і, зазвичай, обмежений рівень сімейного бюджету. Саме тому батьки повинні спілкуватися з дітьми на тему появи грошей у сімейному бюджеті та раціонального розподілу коштів. «Та я (ми) у твоєму віці…» – це ще одна фраза, яка може мати двоякий вплив на дитину, залежно від ситуації. Негативне забарвлення вислів матиме, якщо батьки порівнюватимуть невдачі дитини з власними досягненнями (адже вони у її віці були успішнішими!). Однак, ця фраза може сприйматися дитиною і як похвала, якщо батьки зіставлятимуть здобутки своєї дитини (у вивченні мов, у спорті, у мистецтві) із власними неуспіхами у віці дитини. Поширене і дуже болісне порівняння «А ось син (донька) наших друзів» згодом може перетворися для дитини у безліч комплексів та навіть збудити злість до людей, з якими її порівнюють. Проводити паралелі між дітьми не варто, оскільки це зумовлює заниження дитячої самооцінки. Батьки, які часто вживають цей вислів, знецінюють і власну працю, і можливості позитивного впливу на розвиток дитини, як особистості. Ставлення дитини до себе, формування її «Я»-образу залежать, насамперед, від батьків та інших дорослих. На основі уявлень батьків про дитину формується її уявлення про себе. Тобто, від реакції дорослих на дії дітей та вираження їхніх почуттів залежить і сприймання дитиною себе, і розвиток її особистості.