Про (не)видимих людей вулиці

Тема безхатченків завжди була особливою через неоднозначне ставлення до них суспільства. Хтось обминає цих людей, цурається. Співчуття до цих членів громади інколи переростає у побоювання, недовіру, а то й у зневагу. Зневагу інших до своєї гідності, брак людяності та байдужість оточуючих безхатьки найчастіше починають відчувати після втрати домівки, а згодом додаються ще й життя просто неба і скромні поодинокі пожертви небайдужих грішми, одягом чи харчами. Загалом люди швидко звикають до багатьох речей та явищ, і з часом просто перестають помічати те, що відбувається навколо них з їхніми співгромадянами. Лише людина з відкритим щирим серцем здатна побачити і відчути потребу ближнього, лише справжня Любов дає нам відвагу виявляти милосердя впродовж життєвих випробувань. Події, зображені у короткометражному фільмі Олександра Слободи «Ідентифікація» підтверджують думку: «Не всі люди безхатченки, але всі безхатченки – люди…»