Блог соціального педагога Наталії Окаринської

Ми всі хочемо жити в благополучній країні, відчувати захищеність, впевненість і пошану від оточуючих. Але часто не знаємо, як цього досягти, як зробити так, щоб наші мрії здійснилися. Простий але дієвий розв’язок цього проблемного питання запропонував призер конкурсу соціальної реклами режисер Василь Білик у своїй короткометражці «Самоповага». Автор наче підказує глядачеві: «Все залежить від ТЕБЕ! Поважай людей, які живуть поряд, тоді й сам зможеш сподіватися на повагу».

Ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже у різних частинах світу постійно відбуваються військові конфлікти і гинуть люди, щохвилини чиниться дискримінація щодо людей за расовою ознакою чи релігійними переконаннями, мільйони жінок, дітей і чоловіків стають жертвами домашнього насильства… Але так не повинно бути: будь-які прояви насильства порушують права людини на життя та особисту недоторканність. 25 листопада у різних куточках світу стартувала щорічна акція «16 днів проти насильства», яка має на меті об’єднання зусиль небайдужих громадян задля захисту прав людини, запобігання насильству та торгівлі людьми. У межах цієї акції 26 листопада на Михайлівській площі у Києві відкрили виставку «Річ у тім…», присвячену проблемі домашнього насильства. Предмети, представлені на цій виставці, мали місце в реальних подіях, пов’язаних з домашнім насильством Коли насильство чиниться поруч із нами: вдома, у школі, на вулиці, ми можемо і повинні зупинити його. Свідок насильства є д

Сьогодні, у День Гідності та Свободи, згадаймо про жінок, які пліч-о-пліч із чоловіками воюють на Сході України: снайперки, кулеметниці, навідниці, танкістки. Війна на Донбасі зруйнувала стереотип, що військові професії – лише для чоловіків. А чи знаєте ви, скільки жінок нині у Збройних Силах України? Сьогодні жінок у війську налічується близько 30 тисяч. Багато з них віддали своє життя, захищаючи незалежність України. Український інститут національної пам’яті в рамках проекту «Усна історія АТО» підготував збірник спогадів «Дівчата зрізають коси» . Це розповіді про бойові операції з визволення українських міст та сіл від загарбників на Луганщині та Донеччині, спогади про побратимів та низка роздумів про становище жінки в українському війську в різні періоди війни. Ці історії з листопада 2017 до липня 2018 року записала воєнна кореспондентка Євгенія Подобна. Жіночий ветеранський рух (@UWVMUkraine) та Український інститут національної пам’яті створили цикл відео «Жінки, які заги

В Україні вже вшосте долучаються до проведення Усесвітнього Дня Гідності – міжнародного заходу, що об’єднує людей, які поділяють ідею Гідності. Дні Гідності відбуватимуться за підтримки Міністерства освіти і науки України, Агентства США з міжнародного розвитку USAID, спільноти відповідального вчительства EdCamp Ukraine та освітнього омбудсмена. Заходи адаптовані до онлайну і триватимуть впродовж символічного проміжку часу: з 21 листопада – Дня Гідності та Свободи України до 9 грудня – Міжнародного дня боротьби з корупцією. Усі зустрічі та заняття з учнями мають бути пронизані духом Принципів Гідності : 1. Кожна людина має право на гідне життя. 2. Гідне життя означає можливість реалізувати свій потенціал, що має підкріплюватися гідною медичною допомогою, освітою, заробітком і почуттям безпеки. 3. Гідність означає свободу вибору й дій і повагу до цих прав. 4. У своїх діях ми повинні керуватися почуттям власної гідності. 5. Перш за все, наша гідність взаємопов’язана з гідністю інших

Так, як любов і взаємоповага зароджуються вдома, так і майбутнє людства закладається в кожній сім’ї. Коли сім’я міцна і любляча – діти відчувають любов і турботу батьків і, зростаючи, прагнуть зробити свою майбутню сім’ю місцем любові і щастя. Тільки справжня Любов приносить в життя людини світло і радість. Матуся й тато – два крила дитини, Які допомагають в світ злетіти. Це світлий вогник і тепло родини, Що не дають людині збайдужіти. Матуся й тато – сонечко крилате, Яке дає і силу, і наснагу. Від них обох залежить так багато, Щоб дітям вирости й отримати відвагу, Щоб доля діток зіркою світила, Батькам щодня належить працювати. Бо щоб дітей поставити на крила, Потрібно сили і снаги багато. (Надія Красоткіна)

Анастасія Дьякова - радник з питань захищеності в Інтернеті, засновниця освітнього проекту #stop_sexтинг нещодавно повідомила, що в Україні 92% дітей до 12 років вже користуються Інтернетом щоденно та лише 29% дітей почуваються у безпеці, коли перебувають онлайн. Діти є найбільш вразливими перед онлайн-злочинцями: кібербулерами, онлайн-грумерами, переслідувачами та шантажистами. Як добре батьки знають онлайн-простір своїх дітей? Як убезпечити дитину від перегляду небезпечного контенту? Як регулювати проведення часу в онлайн? Що робити, якщо відвертий контент за участю вашої дитини з’явився у мережі? Дізнайтеся більше про захист дітей в онлайн на YouTube каналі освітнього проєкту Stop_sexтинг Перегляньте соціальне відео «Максим вдома?» про небезпеки, які можуть чатувати на дітей в мережі

За визначенням онлайн-енциклопедії «Вікіпедія», гідність – «це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості…». Однак сучасні реклами, що обіцяють «гідні» умови праці, «гідний» рівень життя змушують сучасну молодь трактувати прикметник «гідний» лише як «фінансово вигідний». То що ж таке гідність? Як це – жити гідно? Гідність – це небайдужість. Гідність – це вміння постояти за себе і у разі, коли виникає потреба, надати допомогу тим, хто поряд. Гідність проявляється у маленьких, буденних учинках, тому часто вони залишаються непомітними. Як виховувати гідність? Де може проявлятися гідність у школі? Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба разом із командою EdCamp Ukraine записав невеличкий фільм – щоб знайти відповіді на ці запитання.

Тема безхатченків завжди була особливою через неоднозначне ставлення до них суспільства. Хтось обминає цих людей, цурається. Співчуття до цих членів громади інколи переростає у побоювання, недовіру, а то й у зневагу. Зневагу інших до своєї гідності, брак людяності та байдужість оточуючих безхатьки найчастіше починають відчувати після втрати домівки, а згодом додаються ще й життя просто неба і скромні поодинокі пожертви небайдужих грішми, одягом чи харчами. Загалом люди швидко звикають до багатьох речей та явищ, і з часом просто перестають помічати те, що відбувається навколо них з їхніми співгромадянами. Лише людина з відкритим щирим серцем здатна побачити і відчути потребу ближнього, лише справжня Любов дає нам відвагу виявляти милосердя впродовж життєвих випробувань. Події, зображені у короткометражному фільмі Олександра Слободи «Ідентифікація» підтверджують думку: «Не всі люди безхатченки, але всі безхатченки – люди…»

Що таке «токсичне батьківство» пояснює християнський психолог Мирон Шкробут . Здавалося б, як добрі батьки, які піклуються про свою дитину, можуть стати токсичними – тими, хто отруює життя? Виявляється, для цього потрібно зовсім небагато: батьки, які до певного віку є для дитини незаперечними авторитетами, легко можуть завдати біль і травму, часто навіть не усвідомлюючи цього. І найчастіше це – вербальне насилля, зранення словом. «Найперше, що роблять у цьому сенсі батьки, – не називають дитину по імені, – каже психолог. – Поширена форма – звертання до дитини у наказовій формі, як до стороннього: «пішов і зробив!», «негайно ліг спати / з’їв кашу / вимив руки» тощо. І дитина несвідомо засвоює сценарій: «я – ніхто, я не маю права на протест, я повинен, мені сказано»… » Ще один із найбільш деструктивних моментів у спілкуванні з дитиною (власне, як і з людиною у будь-якому віці) – порівнювати з кимось, знецінюючи досягнення і чесноти людини. Знайомий багатьом приклад: дитина приходит

Діти граються, вчаться, дорослішають і весь час спостерігають за поведінкою власних батьків, а згодом і відтворюють її. Це відбувається несвідомо і природно, так як відбуваються процеси дихання чи серцебиття у нашому організмі. Діти не аналізують, а осягають атмосферу життя родини, взаємостосунки між дорослими та стиль спілкування. Запам’ятовують слова та дії батьків, дивляться за тим, як вони працюють, займаються господарством та проводять вільний час; чи підтримують та поважають одне одного. Діти спостерігають за спілкуванням дорослих і роблять логічний висновок: якщо батьки так діють, значить так заведено і це сприймається ними як правила поведінки у суспільстві. Саме тому батькам варто усвідомити: за ними постійно пильнують очі їхніх дітей…

«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» - провідне українське видавництво дитячої літератури, одне з найвідоміших дитячих видавництв Східної Європи. Перше приватне дитяче видавництво незалежної України. Директор – Іван Антонович Малкович. «ВЕСЕЛА ПЕРЕРВА» - видавництво, що займається виданням та розповсюдженням дитячих книжок, навчально-пізнавальних журналів для школярів: «Весела перерва», «Веселі уроки», «Юний моделіст-конструктор» та «Веселі картинки». «ВЕСЕЛКА» - національне видавництво дитячої літератури. Запропоновано понад 150 видань української та зарубіжної літератури, різноманітних за художнім оформленням для дошкільнят, школярів, батьків та педагогів, передусім за шкільною програмою. «ПЕРО» - видавничо-книготорговельна фірма. Запропоновано широкий вибір книг для дітей будь-якого віку: розвиваючі книжки і книжки-іграшки для наймолодших читачів; навчальну літературу для дітей дошкільного віку; різноманітні енциклопедичні серії з усіх галузей знань для школярів. «ВИДАВНИЦТВО СТАРОГО ЛЕВА

72% українських підлітків у віці 14-16 років не усвідомлюють, що можуть стати мішенню для хакерів та кіберзлочинців. Про це нещодавно заявила заступниця Посла Великої Британії в Україні Хелен Фейзі під час заходу до старту кампанії з кібербезпеки «2FA Campaign», яка проводитиметься Урядом України за підтримки Великої Британії та США. З метою інформування учасників освітнього процесу про найкращі способи захисту своїх даних в Інтернеті пропоную переглянути освітній серіал «Безпека дітей в Інтернеті». Не гайте часу та почніть підвищувати обізнаність в сфері інформаційної безпеки! Багато цікавої та корисної інформації знайдете для себе на сторінці Академії української преси

Усі ми прагнемо безтурботного життя, розвинутої економіки, добрих політиків. Але не завжди відносно мирне оточення та інші соціальні чинники дають людині можливість почуватися щасливою, успішною та самодостатньою. Соціальний ролик «Для всіх як для себе» режисера Максима Наконечного спонукає не лише до роздумів, а й до дій. Зміни у суспільстві починаються з малих і часом непомітних дій. Якщо щодня, щомиті ми навчимося бути господарями своїх думок, почуттів, свого часу, то зможемо щось змінити. Знаєте, що може змінитися завтра? Те, що змінимо ми.