Блог соціального педагога Наталії Окаринської

У кожній державі світу існують родини, яким самотужки важко подолати життєві негаразди і вони потребують допомоги від суспільства у вирішенні своїх проблем. Більшість таких сімей, як правило, перебувають у складних матеріальних, емоційних чи психологічних обставинах. Часто діти, які проживають у таких родинах, не бажаючи миритися із сумною реальністю, покидають рідний дім і стають «дітьми вулиці». Існує ряд причин, які спонукають дітей обирати такий ненадійний і часто небезпечний спосіб життя:  асоціальний спосіб життя одного чи обох батьків через зловживання алкоголем, наркотиками;  безробіття батьків, погіршення матеріального становища та зубожіння родини;  часті конфлікти між батьком та матір’ю, розлучення батьків;  загострення суперечностей між батьками та дітьми;  послаблення відповідальності батьків за утримання і виховання дітей;  домашнє насильство, спрямоване на дітей та інших членів родини;  дитяча легковірність та неорганізованість дозвілля;  викривлене висвітлен

Наш світ є відображенням того, якими ми є. З небувалим темпом у світі шириться байдужість – сучасна модна недуга, що вразила багатьох. Милосердя і співчуття обивателями сприймаються як ознака слабкості, люди втрачають здатність відчувати і вміння виявляти почуття. У сучасному тлумачному словнику слово «байдужість» трактують як: неуважність, індиферентність, нечулість, зачерствілість, безпристрасність та непричетність. Звичайно, мінливий світ та непередбачувані обставини впливають на людину. Але чи хочемо ми виховати покоління чемних, емоційно одноманітних і заглиблених у себе людей із приклеєними посмішками, які маскуватимуть загальну байдужість? Герой анімаційної стрічки «Містер Байдужий» – молодий чоловік, задоволений своїм життям і становищем у суспільстві. Він самодостатній і цілком комфортно почувається у власному просторі. Люди, які живуть поруч, його начебто не цікавлять, чоловік не звертає уваги на події, які відбуваються довкола. Випадкова зустріч з літньою бабусею змінил

Через надмірну зайнятість і насичений діловий графік батьки не завжди зауважують, що втрачають емоційний контакт з власними дітьми. Життя сучасних дітей перенасичене подіями та стрімким темпом засвоєння інформації, зміною одних завдань на інші та браком відпочинку і гри. Одноманітні та нецікаві завдання і доручення часто пригнічують дітей, вони втрачають бажання пізнавати світ, у якому дорослі не помічають їхніх потреб. Діти щасливі, коли мають вільний простір і час для пізнання навколишнього світу через гру та спілкування. Дитяча радість від споглядання звичайних речей і запальна енергія, їхня щирість і дитяча безтурботність здатні заспокоїти дорослих і подумки повернути у той фантастичний час, коли вони були дітьми. Короткометражний фільм іспанських аніматорів «Alike» розповідає нам про складність вибору дорослої людини та про життєву силу, про страх виходу із загальної системи та про відвагу бути собою. Цей фільм також про любов – істинну, глибоку та незрадливу.

Більшість з нас, дорослих, є людьми, зайнятими щоденною працею і життєвими клопотами. Як наслідок, ми мало свого вільного часу приділяємо батькам та родичам літнього віку. А дослідження науковців доводять: люди поважного віку якраз найбільше потребують і чекають від нас спілкування та уваги. Сплануймо свої справи на місяць (тиждень, день) наперед і знайдімо вільний час для літніх родичів. Уникаймо під час спілкування коротких, вимушених, позбавлених оригінальності фраз: «Мамо, тату (бабусю, дідусю), як ваші справи?; як почуваєтеся?». Пам’ятаймо про важливі сімейні свята, зробімо так, щоб час, проведений спільно, залишив приємні спогади. Це чудова можливість показати рідним, як сильно ми їх любимо. Узимку час, проведений із рідними людьми цінується найбільше. Тепло від спілкування з людьми, які люблять і дбають про нас здатне зігріти навіть у сильні морози.

Становище сучасної сім’ї є наслідком та причиною низки глобальних процесів, що відбуваються в суспільстві. Сім’я, як одна з основних соціальних інституцій у своєму розвитку відображає головні тенденції розвитку всього суспільства. Як первісна основа суспільства сім’я має якнайбільший вплив на виховання дітей. У родині діти отримують перші і найстійкіші уявлення про духовні цінності, моделі поведінки та суспільні норми. Через квапливий ритм сучасного життя більшість родин збираються разом, найчастіше, увечері та в неділю. Це той час, коли можна поспілкуватися, поділитися думками і просто побути разом. Однак це не завжди вдається, а особливо тоді, коли кожен член сім’ї перебуває у «своєму», віртуальному світі. Теперішні діти зростають у безпосередній взаємодії з двома реальностями – традиційною фізичною, у взаємодії з якою розвивається людська особистість та віртуальною, змодельованою і створеною людиною. Багато дорослих також не уявляють свого життя без сучасних інформаційних техно